Понад дві тисячі років тому кумранська спільнота використовувала або принаймні вважала священним календар, у якому рік тривав рівно 364 дні. Науковці запропонували нове пояснення, чому ця система залишалася важливою для кумранців, хоча без поправок поступово переставала відповідати зміні пір року.

Календар, описаний у сувоях Мертвого моря, складався рівно з 52 тижнів. Завдяки цьому кожне свято щороку припадало на той самий день тижня. Для кумранської спільноти така незмінність була не просто зручною системою підрахунку часу, а відображенням установленого Богом порядку.

Більшість юдеїв у період Другого Храму користувалася місячно-сонячним календарем. Натомість кумранці відстоювали 364-денну систему й пов’язували її з правильним визначенням релігійних свят. Розбіжності щодо календаря стали частиною їхнього конфлікту з релігійними елітами Єрусалима, які контролювали храмовий порядок святкувань.

Однак у такого календаря була суттєва вада: він приблизно на 1,25 дня коротший за астрономічний рік. Якщо не додавати днів для виправлення похибки, дати календаря поступово зміщуватимуться відносно сезонів.

Приблизно за 20 років ця різниця могла сягнути майже чотирьох тижнів. Тоді свята, пов’язані з певною порою року або сільськогосподарськими роботами, припадали б уже на інший сезонний період.

Професорка Тель-Авівського університету Ешбаль Рацон порівняла цю проблему з годинником, який щодня відстає лише на хвилину. Спочатку похибка майже непомітна, проте з часом годинник дедалі більше розходиться з реальним часом.

Дослідники давно намагаються з’ясувати, як кумранці могли користуватися календарем, який без коригувань неминуче втрачав зв’язок із сезонами. За однією версією, вони періодично додавали дні або цілі тижні. За іншою — система від початку була релігійною моделлю ідеального часу, а не календарем для повсякденного життя.

Сувої Мертвого моря не дають однозначної відповіді, чи застосовувала спільнота календарні поправки. Водночас сама кількість текстів свідчить про особливе значення цієї теми: календарю та астрономії присвячено майже 20 знайдених у Кумрані сувоїв.

Зокрема, у «Книзі Ювілеїв» місячний календар піддають критиці, а рік тривалістю 364 дні представляють як первісний порядок часу, переданий Мойсею на горі Синай.

Рацон запропонувала іншу можливість: кумранська спільнота могла справді користуватися 364-денним календарем на ранньому етапі свого існування, у II столітті до нашої ери. Тоді розбіжності щодо дат свят могли загострювати суперечки з релігійними діячами Єрусалима та сприяти відокремленню кумранців.

Із часом, за цією версією, накопичена календарна похибка ставала дедалі відчутнішою. Одночасно змінювалися політичні обставини. За правління царя Олександра Янная відносини спільноти з династією Хасмонеїв могли покращитися.

У таких умовах кумранці, припускає дослідниця, могли відмовитися від суворого використання власного календаря в повсякденному житті й повернутися до практичнішої системи, якої дотримувалися в Єрусалимському храмі.

Проте відмова від щоденного застосування 364-денного календаря не обов’язково означала втрату його релігійного значення. Спільнота могла й надалі вважати цю систему досконалим порядком часу, встановленим під час створення світу, та очікувати його відновлення в майбутньому.

Саме таке можливе розмежування між практичним календарем і релігійним ідеалом, за версією Рацон, пояснює, чому 364-денній системі присвячено стільки кумранських текстів, хоча свідчень про її повсякденне використання збереглося мало.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover