Олімпійські ігри 1972 року в Мюнхені мали показати світові нову, мирну Німеччину, але натомість увійшли в історію через один із найвідоміших терактів XX століття. Напад на ізраїльську збірну, провальна операція поліції та подальше полювання Моссаду на причетних назавжди змінили правила безпеки великих міжнародних подій.

Про це йдеться у матеріалах, присвячених трагедії на Олімпіаді в Мюнхені.

У ніч на 5 вересня 1972 року вісім членів палестинського угруповання «Чорний вересень» проникли до Олімпійського селища. Вони були озброєні автоматами, боєприпасами та гранатами й прямували до будинку, де жили ізраїльські спортсмени.

Одним із перших нападникам спробував чинити опір тренер із боротьби Моше Вайнберг. Він встиг попередити частину спортсменів і дав їм шанс урятуватися, але сам загинув.

Опір чинив і штангіст Йосеф Романо. Він кинувся на терористів, однак його застрелили, після чого дев’ятьох інших членів ізраїльської команди захопили в заручники.

Нападники вимагали звільнення сотень палестинських ув’язнених в Ізраїлі, а також представників німецької «Фракції Червоної армії».

На той момент система безпеки Олімпіади виявилася практично неготовою до подібної атаки. Олімпійське селище охоронялося мінімально, а спеціалізованого антитерористичного підрозділу, здатного провести складне звільнення заручників, у ФРН фактично не було.

Ситуацію ускладнили й телетрансляції. Журналісти в прямому ефірі показували пересування поліції, тому нападники могли стежити за частиною дій силовиків просто по телевізору.

Німецька влада почала переговори. Ізраїль запропонував допомогу своїх спецпідрозділів, однак Берлін вирішив проводити операцію власними силами.

Після багатогодинного протистояння терористам пообіцяли літак для вильоту. Їх разом із заручниками перевезли гелікоптерами на військовий аеродром Фюрстенфельдбрук.

Саме там німецька поліція планувала провести операцію зі звільнення. Проте її підготовка виявилася критично слабкою.

Поліцейські, які мали чекати нападників у літаку, відмовилися від завдання ще до прибуття терористів. Снайпери не мали належного обладнання для нічної стрільби, нормального зв’язку та достатньої підготовки.

Коли нападники зрозуміли, що їх намагаються заманити в пастку, почалася перестрілка. Координація дій силовиків швидко зруйнувалася.

У фіналі терористи почали вбивати заручників у гелікоптерах. Частину ізраїльтян розстріляли, один із вертольотів закидали гранатами.

Усі дев’ять заручників, доставлених на аеродром, загинули. Разом із двома спортсменами, вбитими ще в Олімпійському селищі, жертвами стали 11 членів ізраїльської делегації.

Під час перестрілки також загинув німецький поліцейський Антон Флігербауер. П’ятьох нападників убили, трьох вдалося затримати живими.

Однак вже приблизно через місяць троє затриманих опинилися на волі. Після захоплення літака Lufthansa їх звільнили в обмін на заручників.

Для Ізраїлю це стало ще одним ударом. Після Мюнхена ізраїльські спецслужби почали операції проти людей, яких вважали причетними до організації теракту.

Найвідомішою стала операція «Гнів Божий». Моссад роками вистежував представників палестинських структур, яких ізраїльська сторона пов’язувала з нападом.

Однією з головних цілей був Алі Хасан Саламе. У 1979 році він загинув у Бейруті після вибуху замінованого автомобіля.

Ізраїль також провів операцію «Весна молодості» проти представників палестинських організацій у Лівані. Полювання на підозрюваних тривало роками й супроводжувалося суперечками щодо позасудових ліквідацій та помилок спецслужб.

Сама Німеччина значно пізніше офіційно визнала провали під час трагедії. У 2017 році в Мюнхені відкрили меморіал жертвам, а у 2022 році уряд ФРН домовився про компенсації їхнім родинам.

Того ж року президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр попросив вибачення за недостатній захист спортсменів і помилки, допущені після теракту.

Міжнародному олімпійському комітету також знадобилися десятиліття, щоб повноцінно вшанувати загиблих. Хвилину мовчання в пам’ять про 11 членів ізраїльської збірної провели на Олімпіаді в Токіо у 2021 році.

Мюнхенська трагедія стала переломним моментом для безпеки міжнародних спортивних подій. Після неї європейські держави почали створювати спеціальні антитерористичні підрозділи та набагато серйозніше ставитися до охорони великих масових заходів.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover