Вовки у Чорнобильській зоні роками живуть під впливом підвищеного радіаційного фону, і це могло залишити помітний слід у роботі їхнього імунітету та генах. Нове дослідження показало зміни в ділянках геному, пов’язаних із імунною відповіддю та процесами, що мають стосунок до розвитку пухлин.

Команда біологів вивчала сірих вовків, які мешкають у Чорнобильській зоні відчуження. Ці тварини цікаві науковцям тим, що перебувають на вершині харчового ланцюга й постійно контактують із середовищем, забрудненим радіонуклідами.

Ще у 2014 році дослідники надягали на частину вовків GPS-нашийники з дозиметрами. Це дозволило одночасно стежити за переміщеннями тварин і оцінювати рівень радіації, якому вони піддаються.

За даними дослідників, окремі вовки регулярно отримували дози приблизно у шість разів вищі за граничні рівні, встановлені для людей. Такий хронічний вплив створює умови, в яких природний добір потенційно може віддавати перевагу тваринам із кращою стійкістю до пошкоджень.

У новій роботі науковці виявили відмінності у складі лейкоцитів і характері роботи певних генів. Частина змін відповідала картині тривалого впливу радіації на імунну систему.

Особливу увагу привернули ділянки геному, які в чорнобильських вовків змінювалися швидше. Вони розташовувалися біля генів, пов’язаних з імунітетом та реакціями організму на онкологічні процеси.

Саме це й породило припущення, що популяція могла поступово пристосовуватися до життя в середовищі з постійним радіаційним навантаженням. Однак дослідники наголошують: говорити про «вовків, стійких до раку», поки що передчасно.

Робота не доводить, що чорнобильські вовки рідше хворіють на рак або краще переживають онкологічні захворювання. Вона лише показує ознаки можливого природного добору в генах, пов’язаних із протипухлинною та імунною відповіддю.

Дослідників цікавить і практичний бік таких змін. Якщо вдасться зрозуміти, які механізми допомагають тваринам краще переносити тривалий вплив радіації, у майбутньому це може дати підказки для досліджень у сфері медицини.

Водночас велика кількість вовків у зоні не обов’язково пояснюється генетичною стійкістю. Інші дослідження показують, що важливу роль відіграє і майже повна відсутність людей, полювання та іншого постійного втручання.

Через це Чорнобильська зона стала унікальним природним полігоном для вивчення довгострокових наслідків радіаційного забруднення. Тут науковці спостерігають не лише за вовками, а й за собаками, жабами, кабанами, оленями та іншими видами.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover