У стародавньому похованні майя археологи виявили останки знатної жінки без голови, оточені 226 людськими зубами. Аналіз ДНК показав, що зуби належали щонайменше 39 різним людям, чиї рештки перебували в інших похованнях, деякі з яких розташовані за понад 26 кілометрів від печери.

Міжнародна команда дослідників виявила незвичайні подробиці поховальних обрядів стародавніх майя. Завдяки генетичному аналізу людських решток науковці змогли встановити зв’язки між похованнями, розташованими далеко одне від одного.

Особливу увагу привернула могила жінки, яка належала до суспільної еліти. Її поховали в печері приблизно між 250 і 400 роками нашої ери, оточивши останками багатьох інших людей.

Навколо тазу та верхньої частини хребта жінки археологи виявили 226 людських зубів. Спочатку їхнє походження залишалося незрозумілим, однак дослідження давньої ДНК дозволило встановити кількість людей, яким вони належали.

Генетична експертиза показала, що зуби походили щонайменше від 39 різних осіб. При цьому їхні останки були поховані в інших місцях, зокрема у гробницях, віддалених від печери більш ніж на 26 кілометрів.

Це не єдиний незвичайний результат дослідження. Археологи встановили, що частини скелетів окремих людей опинилися в кількох географічно віддалених похованнях.

Завдяки аналізу ДНК науковці змогли простежити родинні зв’язки між померлими. Деякі реконструйовані родоводи охоплюють чотири, шість і навіть вісім поколінь.

Ще однією загадкою стало саме поховання знатної жінки. Дослідники з’ясували, що її голову було видалено, а на місці черепа лежала звичайна неоздоблена посудина.

Поєднання обезголовленого тіла, сотень людських зубів і поховальних предметів високого статусу могло мати ритуальне значення. Науковці припускають, що композиція могла відтворювати сцену підземного світу з міфу майя про створення світу.

У віруваннях стародавніх майя померлі предки посідали особливе місце. Існували уявлення, що після смерті вони могли піднестися на небеса та набути божественного статусу.

Печери в цій культурі пов’язували з потойбічним світом і можливістю встановлювати зв’язок із померлими. Тому розміщення людських останків у таких місцях могло бути частиною складних релігійних обрядів.

Особливе значення культ предків мав для правлячих родин і заможних верств суспільства. Походження від шанованих померлих могло слугувати обґрунтуванням політичної та економічної влади.

Науковці припускають, що переміщення частин тіл між різними похованнями допомагало підтримувати символічний зв’язок із предками. Завдяки цьому одна родинна лінія могла бути представлена одночасно в кількох важливих ритуальних місцях.

Генетичні результати також виявили особливість соціального становища померлих. Серед людей, чиї останки вдалося ідентифікувати, дослідники не знайшли осіб, яких віднесли б до неелітних верств населення.

Це дало підстави припустити, що практика перенесення людських останків між похованнями могла бути насамперед привілеєм впливових родин. Водночас остаточно встановити значення кожного такого обряду поки неможливо.

Археолог Александер Токовінін з Університету Алабами, який не брав участі в дослідженні, наголосив на цінності генетичних даних для вивчення давніх поховань. За його словами, ДНК не дає відповідей на всі запитання, але забезпечує науковців додатковими відомостями.

Дослідники встановили, що генетичні зв’язки між людьми з різних археологічних пам’яток були значно тіснішими, ніж можна було очікувати випадково. Автори припускають, що перенесення останків дозволяло закріплювати родинні зв’язки одночасно в елітних гробницях і печерах, призначених для поховальних ритуалів.

Результати дослідження оприлюднено на платформі bioRxiv у форматі препринту. На момент публікації наукова робота ще не пройшла незалежного рецензування.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover