Деякі птахи здатні не лише запам’ятовувати місце, де їх годують, а й розрізняти конкретних людей та формувати до них окреме ставлення. Найвищий рівень соціального інтелекту серед птахів мають воронові та папуги, які можуть запам’ятовувати обличчя, передавати інформацію про небезпеку іншим і навіть формувати тривалі зв’язки.

Перший рівень взаємодії птаха з людиною пов’язаний із простим асоціативним навчанням. Якщо на певному балконі чи у годівниці регулярно з’являється їжа, птах запам’ятовує це місце й повертається туди, навіть якщо корм час від часу зникає.

Така поведінка ще не означає дружбу чи емоційну прив’язаність. Птах лише засвоює зв’язок між конкретним місцем і доступом до їжі.

Наступний рівень складніший — розпізнавання конкретної людини. Експерименти з голубами показали, що вони можуть відрізняти одного годувальника від іншого не лише за одягом, а й за рисами обличчя.

Під час одного з дослідів одна людина годувала голубів, а інша поводилася з ними агресивно та розганяла їх. Коли учасники експерименту помінялися одягом, птахи все одно уникали саме тієї людини, яка раніше поводилася вороже.

Це означає, що голуби здатні розпізнавати конкретних людей незалежно від зміни зовнішніх деталей. Водночас таке розпізнавання ще не обов’язково свідчить про дружбу.

Якщо людина стає для птаха особливою, він може реагувати на неї інакше, ніж на інших. Наприклад, підпускати ближче, не тікати, видавати специфічні звуки або прилітати навіть тоді, коли вона не приносить їжу.

Найскладніший рівень пов’язаний уже з емоційними зв’язками. За словами орнітологині, їх частіше формують найбільш інтелектуальні й соціальні види — передусім ворони, круки, сойки та папуги.

Такі птахи живуть у складних соціальних групах, довго навчаються й мають постійно розрізняти велику кількість інших особин. Через це вони здатні не лише впізнавати, а й формувати стійке ставлення — дружнє, нейтральне або вороже.

Особливо добре досліджені папуги жако, але високий соціальний інтелект мають і хвилясті папуги. Вони можуть формувати з людьми індивідуальні стосунки, подібно до собак або котів.

Досить розвинений соціальний інтелект мають і гуси. У їхніх зграях існують складні взаємодії, а класичні дослідження Конрада Лоренца показали, що гусенята здатні формувати імпринтинг на перший рухомий об’єкт, який бачать у критичний період розвитку.

Таким об’єктом може бути не лише людина. Гусеня може піти за кішкою, роботом або іншим рухомим предметом, оскільки така поведінка є вродженою.

Кури та голуби теж можуть розпізнавати людей, але формування глибшої прив’язаності більш характерне для високоінтелектуальних видів. У птахів немає неокортексу, як у ссавців, але його функціональним аналогом є паліум, і саме щільність нейронів у цій ділянці пов’язують із когнітивними здібностями.

Найяскравіший приклад довготривалої пам’яті демонструють ворони. Експерименти у Північній Америці показали, що вони добре запам’ятовують людину, яка поводилася агресивно.

Під час одного з дослідів людина вдягала певну маску, після чого ворони пов’язували її з небезпекою. Вони голосно каркали, атакували людину в цій масці та зберігали таку реакцію навіть через тривалий час.

Коли ту саму маску показали воронам через два роки, агресивно реагували навіть молоді птахи, які особисто з «кривдником» не стикалися. Це свідчить, що інформація про небезпеку може передаватися між поколіннями.

Втім, надмірне зближення дикого птаха з людиною може бути небезпечним для самої тварини. Ручний птах частіше ризикує потрапити під машину, стати жертвою собаки або зіткнутися з агресивною людиною.

Постійна підгодівля також може підвищувати ризик поширення хвороб у місцях скупчення птахів. У домашніх папуг, які надто сильно прив’язуються до людини й залишаються самі, може виникати стрес, підвищення рівня кортизолу та навіть вискубування пір’я.

Спостерігати за дикими птахами й помірно їх підгодовувати допустимо, але робити їх повністю залежними від людини не варто. Це підвищує ризики для їхнього здоров’я та виживання.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover