У 1930-х роках Софія Київська опинилася поруч із територією, яку радянська влада планувала радикально перебудувати під новий урядовий центр. Собор уцілів у час, коли в Києві масово нищили релігійні споруди, а одним із факторів його збереження стало перетворення святині на державний музей-заповідник.

Після перенесення столиці Української СРР із Харкова до Києва у 1934 році радянська влада почала масштабно перебудовувати історичний центр міста. Поруч із Софійською площею планували створити монументальний урядовий комплекс із великим простором для масових заходів і парадів.

Частиною цієї перебудови стало знищення старих церковних споруд. Однією з найбільших втрат став Михайлівський Золотоверхий монастир, собор якого радянська влада знесла у 1930-х роках.

Софія Київська також опинилася в зоні масштабних містобудівних змін. Водночас документально підтвердженого наказу Сталіна про підрив або знесення Софійського собору немає, хоча на тлі руйнування інших храмів майбутнє пам’ятки залишалося непевним.

Із порятунком Софії пов’язаний популярний переказ про Францію. За цією версією, Сталін нібито побоявся дипломатичного скандалу через пам’ять про Анну Київську, доньку Ярослава Мудрого, яка у XI столітті стала королевою Франції.

Існують і розповіді про начебто вже закладений у соборі динаміт, який в останній момент не використали. Однак ці версії не мають такого ж документального підтвердження, як сам факт масштабного нищення сакральної архітектури Києва у той період.

Велику роль у захисті історичної спадщини відігравали українські науковці, архітектори та мистецтвознавці. Серед них були Микола Макаренко та Іполит Моргілевський, які відстоювали цінність стародавніх київських пам’яток.

Макаренко відкрито виступав проти знищення Михайлівського Золотоверхого собору. За свою принципову позицію він зазнав репресій, був заарештований і згодом розстріляний.

Важливим для долі Софії стало рішення 1934 року створити на її території державний архітектурно-історичний заповідник. Собор утратив функцію діючого храму й перетворився на музейний об’єкт, що відповідало антирелігійній політиці радянської влади.

Саме музейний статус фактично дав споруді додатковий захист від знищення. Радянська влада могла використовувати її як історичний та антирелігійний об’єкт, не залишаючи за нею попереднього сакрального статусу.

Сьогодні Софія Київська входить до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Собор зберіг унікальну архітектуру та мистецьку спадщину Київської Русі, попри радикальну перебудову міста й знищення багатьох інших київських святинь у сталінську добу.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover