Довгострокова стабільність Сонячної системи може виявитися значно меншою, ніж показували попередні розрахунки. Нові симуляції врахували випадкові викиди маси Сонцем і показали, що зовнішні планети можуть дестабілізуватися вже протягом кількох мільярдів років.

Раніше моделі припускали, що під час перетворення Сонця на білого карлика його маса зменшуватиметься відносно плавно. За такого сценарію орбіти планет розширяться приблизно вдвічі, але сама система може залишатися стабільною надзвичайно довго.

У попередніх розрахунках йшлося про періоди, що значно перевищують сучасний вік Всесвіту. Навіть з урахуванням прольотів інших зірок планети-гіганти могли зберігати стабільні орбіти ще десятки мільярдів років.

Команда під керівництвом Костянтина Батигіна з Каліфорнійського технологічного інституту використала інший підхід. Дослідники змоделювали втрату маси Сонцем у вигляді випадкових викидів, які можуть відбуватися нерівномірно в часі та напрямку.

Такі події можуть створювати своєрідні гравітаційні «поштовхи» для планет. Саме величина окремих викидів виявилася одним із головних факторів майбутньої стабільності зовнішньої Сонячної системи.

Якщо Сонце втрачатиме менше однієї десятимільйонної своєї маси за один викид, система поводитиметься майже так само, як у моделях із плавною втратою маси.

За викидів у межах від однієї десятимільйонної до однієї мільйонної маси Сонця приблизно у 20% симуляцій виникали резонанси між парами Юпітер–Сатурн і Уран–Нептун. Вони не робили систему стабільнішою і навіть могли трохи підвищувати ризик її руйнування.

Якщо ж окремі викиди становитимуть близько однієї сототисячної маси Сонця або більше, дестабілізація зовнішніх планет може початися вже протягом мільярдів років.

Моделі та спостереження, наведені дослідниками, вказують, що для майбутнього Сонця можливі викиди приблизно на рівні однієї десятитисячної його маси.

За такого сценарію близько 40% симуляцій завершувалися руйнуванням або сильним розсіюванням планет ще тоді, коли Сонце перебувало у фазі червоного гіганта.

Приблизно 90% симуляцій показували розпад зовнішньої Сонячної системи протягом трьох мільярдів років. За новими оцінками, очікуваний строк її існування після формування білого карлика може скоротитися приблизно у мільярд разів порівняно з попередніми моделями.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover