
Власники земельних паїв, городів і дачних ділянок зобов’язані сплачувати земельний податок, навіть якщо не обробляють землю або передали її в оренду. Водночас для пенсіонерів, людей з інвалідністю, ветеранів війни та деяких інших категорій українців передбачені пільги, але вони поширюються не на всі ділянки.
В Україні земельний податок сплачують власники земельних ділянок і часток (паїв), а також постійні землекористувачі. Відповідний обов’язок передбачений статтею 269 Податкового кодексу України.
Податок починають нараховувати з моменту державної реєстрації права власності на землю. При цьому не має значення, чи використовує власник ділянку самостійно, чи передав її іншій особі.
Особливо це стосується власників сільськогосподарських паїв, які здають землю аграрним підприємствам. Навіть якщо ділянку обробляє агрофірма, платником земельного податку залишається її власник.
Водночас договір оренди може передбачати, що орендар компенсуватиме власнику відповідні витрати.
Не варто плутати земельний податок з орендною платою. Орендарі державної або комунальної землі замість земельного податку сплачують орендну плату відповідно до договору з місцевою громадою.
Розмір земельного податку залежить від нормативної грошової оцінки (НГО) ділянки та ставки, встановленої місцевою владою.
Для сільськогосподарських угідь, зокрема ріллі, сіножатей, пасовищ і паїв, ставка становить від 0,3% до 1% нормативної грошової оцінки.
Для присадибних, садових, дачних і гаражних ділянок ставка може сягати 3%, а для лісових земель не повинна перевищувати 0,1%.
Якщо нормативну грошову оцінку конкретної ділянки не проведено, податок визначають на основі НГО одиниці площі ріллі в області. У такому разі ставка не може перевищувати 5%.
Наприклад, власник має земельний пай площею 3,2 гектара з нормативною оцінкою 30 тисяч гривень за гектар.
З урахуванням коефіцієнта індексації 1,08 загальна оцінка такої ділянки становитиме 103 680 гривень.
За мінімальної ставки 0,3% річний земельний податок дорівнюватиме 311,04 гривні. Якщо громада встановила ставку 0,5%, власник заплатить 518,40 гривні, а за максимальної ставки 1% — 1036,80 гривні.
Для розрахунку податку за 2026 рік використовують коефіцієнт індексації за 2025 рік, який становить 1,08. Відомості про нормативну оцінку можна отримати через сервіси Держгеокадастру або в центрі надання адміністративних послуг.
Окремо оподатковуються доходи, які власник паю отримує від здавання землі в оренду.
Якщо орендарем є підприємство або фізична особа-підприємець, із суми орендної плати утримують 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору.
Наприклад, за річної орендної плати 8000 гривень ПДФО становитиме 1440 гривень, а військовий збір — 400 гривень. Після утримання податків власник отримає 6160 гривень.
Якщо землю орендує звичайна фізична особа без статусу підприємця, власник самостійно сплачує ПДФО щокварталу протягом 40 календарних днів після завершення кварталу та відображає дохід у річній декларації.
Водночас Податковий кодекс передбачає категорії громадян, яких звільняють від земельного податку в межах установлених норм.
Згідно з пунктом 281.1, право на пільгу мають особи з інвалідністю першої та другої груп, пенсіонери за віком, ветерани війни, люди, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також батьки, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років.
Однак звільнення поширюється лише на визначену площу землі.
Для ведення особистого селянського господарства пільга діє на ділянку площею до 2 гектарів, для садівництва — до 0,12 гектара, для дачного будівництва — до 0,10 гектара.
Для індивідуального гаража неоподатковувана площа становить до 0,01 гектара.
Якщо земля розташована під житловим будинком, пільгові норми залежать від населеного пункту. У селах це до 0,25 гектара, у селищах — до 0,15 гектара, а в містах — до 0,10 гектара.
За площу, що перевищує встановлені межі, податок нараховують на загальних підставах.
Проте існує суттєвий виняток для власників земельних паїв, призначених для товарного сільськогосподарського виробництва.
На такі ділянки зазначені пільги не поширюються. Тому навіть пенсіонер за віком, який володіє відповідним паєм, повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах.
Якщо пільговик має кілька земельних ділянок одного виду, він повинен до 1 травня подати до податкової заяву про вибір ділянки, на яку поширюватиметься звільнення.
Фізичним особам самостійно розраховувати земельний податок і подавати декларацію не потрібно. Суму визначає податкова служба за місцем розташування ділянки.
Податкове повідомлення-рішення мають надіслати до 1 липня. Після його отримання власник має 60 днів для сплати нарахованої суми.
Заплатити можна через банк за реквізитами або за допомогою Електронного кабінету платника податків.
Якщо у повідомленні неправильно зазначена площа, нормативна грошова оцінка або не врахована належна пільга, власник може звернутися до податкової для звірки.
Для цього необхідно подати заяву та підтвердні документи, зокрема відомості про право власності й витяг щодо нормативної грошової оцінки. Після перевірки даних податкова може сформувати нове повідомлення-рішення, а попереднє скасовується.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover





